На ній і гроно, і пелюстка,
І небо райдуги на ній...
Мов берегиня вроди - хустка
Здавен у нашій стороні.
Такими словами розпочалося свято
хустки „Тернова хустка – роду оберіг”, яке провела завідуюча Подільківською
бібліотекою Фіненко Любов. На захід завітали члени жіночого клубу за інтересами
„Ветеран”. Цього разу відвідувачок клубу об’єднала перша ознака жіночого одягу,
давній символ, берегиня нації – хустка.
В православний жіночий день „Явдошки”
книгозбірню прикрасили десятки різноманітних хусток. Вони були різного кольору і різного розміру,
вовняні, шерстяні і пухові, капронові і шовкові, сучасні і старовинні. Деяким
хусткам вже виповнилося більше 80 років. Вони є родинними оберегами і
передаються з покоління в покоління. В цей весняний день бібліотека
перетворилася на квітучий сад. Хустки були всюди: на стенді „Квіткове диво на
плечах”, на вікнах і стільцях, на стінах і, звичайно, на плечах кожної учасниці
свята. Як у кожної людини своя доля, так і у кожної хустки своя незабутня
історія. Про кожну з них розповідали учасники зібрання. Організатор заходу
розповіла про виникнення хустки, про обрядове та побутове значення. Звучали зворушливі
вірші та пісні про жіночий оберіг.
Ми українці, а значить, маємо
знати свою історію, розвивати культуру, поважати традиції, шанувати мамину
пісню, пам’ятати бабусину скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і
берегти їх як найціннішу реліквію.
Яскраво вишита хустина
на плечах української дівчини,
Як символ рідної країни,
як прояв величі душі...
Комментариев нет:
Отправить комментарий