15 вересня у селі Подільки
проходила виставка рушників „Нев’янучий сад”. Організувала її
сільський бібліотекар Любов Фіненко. Виставка була приурочена Дню села і
проходила в мальовничому парку центра села. Тут було представлено понад 60
експонатів місцевих рукодільниць.
Народне мистецтво завжди є і було
грунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури і творчості.
Одним із найпоширеніших видів українського народного мистецтва є вишивка, а
саме – рушники. Вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є
живучим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського
народу. Хочу віддати належне, що інтерес до рушникової культури у наших людей
не згасає і крім того, вони вміють берегти сімейні обереги. Про що свідчить
цьогорічна виставка в нашому селі. У розділі під назвою „З бабусиної скрині”
були представлені експонати старовини, яким понад сто років. Про це свідчив і сундук
з полотняною сорочкою та кирсеткою, а біля нього рушники на полотні з рослинним
і геометричним орнаментом, зооморфічні і сюжетні, виконані у різних техніках
шиття і різних кольорах. Особливою увагою користувалися сучасні рушники
весільного обряду, на яких були зображені символи: Дерево Життя, мотиви птахів,
квітів, винограду, дуба і калини. Вони були зібрані у розділі під таким побажанням:
„ Хай вам радість, щастя і любов вишитим цвіте рушником”. Окрема група рушників
сучасної вишивки була представлена у розділі „Руками створена краса”.
Виставка „Нев’янучий сад” прикрасила центр
села і підняла святковий настрій жителів та гостей села. Відвідувачі
фотографувалися на фоні виставки на згадку, хтось порівняв свої вишивки з
іншими, а хтось просто згадав роки молодості. Непоміченою не залишилася
виставка і для учасників концертної програми, яку підготували аматори
Маловисторпського коледжу. Вони подякували всім майстриням нашого села за їх
вміння і старання, побажали здоров’я та навіть подарували для них пісню
„Два кольори”, бо як сказала ведуча свята: „ Рушник – це пісня ниток на
полотні”.
